(Більша частина Тендрівської коси є Чорноморським біосферним заповідником, на територію якого без дозволу заборонено проходити туристам. Тому я не закликаю вас відвідувати частину Тендрівської коси, яка є заповідником)
⠀
На півдні України ми байдою були в поході:
* Нова Каховка – Херсон
* Херсон – Миколаїв
* довкола Кінбурнської коси до Херсона
* з Лазурного довкола острова Джарилгач в Скадовськ.
Залишилась тільки вона – Тендрівська коса.
Минулого року ми перенесли цей похід через шторм і поїхали на Кінбурнську на велах (окрема історія 
)
Цього року шторм став мудрішим і вирішив накрити нас коли ми ВЖЕ будемо на косі (не дурно вигадав, шельма)
В поході було все! Бачили дельфінів та острів Орлів з пеліканами, знайшли м’яч на бе́резі, побували на місцевих Мальдівах, бачили затонулу баржу, форт Буаяр, нереально гарний захід сонця і величезні блискавки в морі від справжньої морської бурі!
Місцями веслували під дощем, а десь годину просто лежали під сонечком на березі. Інколи веслували насилу, а десь – катались на хвилях.
Але яскраво запам’яталась Тендра на другий і четвертий день.
⠀
Перший день – трохи вітряно, але краєвиди! Стали на косу! Сонечко! А який захід…
⠀
Другий день – хмарно-сіро, дощ, на вечір гроза але ми взяли Тендрівський маяк! Я маю колекцію маяків, на яких я побувала. І Тендрівський самий важкодоступний з них! Подивіться на карту і тоді зрозумієте, що він перлина моєї колекції =)
Третій день – попутна хвиля! Вітер в спину! Сонце! (нам точно веслувати в ту сторону?) Навіть речі підсушили! Але як кажуть – тихо перед бурею!? Або «возмєздіє прийде!»
⠀
Цей день ми пройшли в темпі відпочинку – вийшли на годину пізніше, годину пролежали на обіді, встали на табір на годину раніше, але все одно зробили заплановані 30 км. До фінішу залишилось 15 км.
– Може давай закінчимо похід сьогодні, поки хвиля і вітер в спину?
– Та давай завтра зранку швиденько 15 км зробим і поваляємось на пляжі.
– Планували 4 дня – ну то розтягуємо задоволення. Давай
(де чия репліка залишиться секретом … Але ж не складно здогадатись )
С̶у̶д̶н̶и̶й̶ Четвертий день – почався з дощу. Встали в 8:00, а вийшли в 13:00, бо чекали, поки завершиться злива. А от вітер перечекати не вдалось. Шторм накрив море на 2 дні, а з ним і нас. Дуже велика хвиля. Благо, з іншої сторони коси є затока, по якій ми, звісно ж, проти вітру, пройшли 11 км. Але ще залишилось 4 – треба в море…
⠀
Тут коротко: ми спробували – намокли від вух до трусів – посміялися – подякували, що живі.
⠀
Ще 3.850. Спробували тягти байду на прибережній хвилі. Теж коротко – дно байди по ракушкам можна вбити за 200 метрів, 3 ноги збили в кров на перших ста, а останні сухі труси стали мокрими за 30 секунд. Вже не сміялися, бо варіантів все менше, байда 5 метрів та 40 кг (і це без речей) і ще 3.650 км.
Але що маємо – треба йти пішки.
⠀
Отут в водний похід увірвався пішохідний. Байда в полі – ще те видовище! Перенесли в 2 ходки – байда-речі. Натерли мозолі, бо мокре взуття, в мене синці на тазових кістках, але в цілому будо цікаво!
Але саме цікаве, що в той самий день мені прийшло нагадування про похід річної давності по Кінбурнській косі, де ми теж майстерно перетворили похід з запланованим способом пересування на зовсім інший
“- Наступний рік нічого на ці дати не плануємо!
– Всесвіт просто натякає нам “Та підіть вже кудись пішки!”
Загалом, ми довольні Виходити в море на таку хвилю було весело. Із разряду пригод, які згадуєш зі сміхом, але дякуєш, що обійшлось без лікарні.
А переноска лише додала ізюмінку та ще одну нестандартну пригоду в «а пам’ятаєш…»
⠀
Не забувайте, що для походу на Тенду треба отримати дозвіл від прикордонників. На косі діє полігон і проводять навчання підрозділ зенітно-ракетних військ ЗСУ. Навряд чи ви зможете пояснити ракеті, яка на вас летить, що ви просто турист, тому дозвіл обов’язковий.
