Першу хвилю карантину ми зустріли в Херсоні. І так як на вулиці весна, ми маємо палатку, байдарку і невміння сидіти в 4-х стінах, вирішили піти в водний похід.
“- Куди?
– Ми не були на Джарилгачі?
– Давай на Джарилгач”
Два дні на збори, пів години на завантаження машини і вперед! Доїхали без пригод, вигрузилися, спакувалися, зійшли на воду і… Груба помилка в плануванні.
Нас зупинив дядько, який представився працівником відділу Державної прикордонної служби “Скадовськ”.
“- Ви куди зібрались?
– В похід довкола острова.
– А дозвіл маєте?
– … .”
Так, ми завтикали зробити дозвіл, хоч і мали вже досвід з такими паперами. Але дякувати Богу дядько виявився адекватним, а ми не дуже схожі на тих, хто має на меті грубе порушення акваторії країни з метою диверсій, тому дядько зателефонував на пост до чергового і попросив зареєструвати нас віддалено. За 10 хвилин ми відправили документи, пояснили скільки, де і як плануємо маршрут і з благословенням почали маршрут.
Як правильно?
Якщо плануєте похід по прикордонній території (наприклад, Джа чи Мармароси в Карпатах), то треба повідомляти про свої плани прикордонну службу і отримувати дозвіл. Це робиться для того, щоб у відділенні знали хто ви/що ви і щоб ви не потрапили в заборонену зону, наприклад, на Тендрівській косі, де можуть прохоити навчання військових. А ти спробуй докажи з 3-х км що ти не мішень, а турист!
Як отримати дозвіл? На відділ прикордонної зони (ВПС), який відповідає за територію, де буде похід, десь за тиждень-два треба зателефонувати, представитись і запитати чи можна піти в похід “плануємо тоді то і туди то в такому складі на такому судні (якщо байди)”. Якщо вам відповідають “так” то потім треба на пошту відправити фото документів всіх учасників з приблизним письмовим описом маршруту (стіко днів, стіко км). Перед походом за день або в той самий день зранку я ще раз телефоную і нагадую, що “ми будемо виходити біля 14.00” і обов’язково дзвонимо перед виходом на маршрут щоб зареєструватись!
В цьому ж дзвінку домовляємось, коли зідзвонюємось по маршруту. Перший раз на Джа ми телефонували кожен вечір, другий раз на Тендрівській косі лише один раз, коли злапали зв’язок, третій раз на Джа лише на старті і фініші. Наступний обов’язковий дзвінок – на фініші.
Майте на увазі, що прикордонники, рятівники і працівники парків та заповідників – це все різні організації і люди і, в залежності від місця походу, треба брати дозвіл у РІЗНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ!
Розкажу про похід коротко, але з гарними фото
Перший день відзначився не самою тихою погодою. Через вітер були невеликі хвилі, але хоч в нашу сторону. Тому прийшли до ночівлі швидко, але мокрі. Острів Джарилгач має дуже мало рослинності, особливо на початку, але посушити речі на вітрі і подивитись гарний захід сонця це нам не завадило =)
Другий день почався з тої самої погоди, але під обід вийшло сонечко і все стало по іншому гарним.
А ближче до вечора ми дістались до Джарилгацького маяка! +1 в колекцію!
Наступних пів дня гуляли по косі, валялись в гамаку і дивились на море.
На вечір переїхали на іншу сторону острову на останню ночівлю.
Зранку перейшли затоку, відзвітувались прикордонникам і поїхали додому.
За три з половиною дні і 70 ходових годин пройшли 64 км і додали ще один маяк в колекцію!
